Говерла – найвища гора України
Набрав на екрані комп’ютера назву статті «Говерла – найвища гора України». Але чомусь вона видалася такою банальною, що навіть не знаєш, як продовжити – чи вибачитися перед читачами за повтор-плагіат, чи написати якісь фантастичні речі, які сам не перевіряв, не бачив, а місцевим жителям дай лише волю – такого «матрацникам» нарозказують, що вночі на вулицю не вийдуть зі страху, бо ввижатимуться за деревами страшні чугайстри. Враховуючи, що кожен поважний мандрівник Карпатами хоча би раз побував на горі Говерла, то йому будуть цікавими фотографії, які допоможуть пригадати шлях нагору та чудові краєвиди, які відкриваються на кожному етапі маршруту. Для тих, хто ще не побував тут, попробую передати своє захоплення, свої враження, якісь почуті плітки чи відшукані легенди. Отже, Говерла – найвища гора України.
Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, висота 2061 м. Розташована у Рахівському районі на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора.
Має конусоподібну форму. На схилах — форми плейстоценового заледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди — кам'яні осипи. Біля підніжжя — один з витоків Пруту, водоспад. Говерла розташована у межах охоронної зони Карпатського заповідника.
(за матеріалами Вікіпедії)
Почитаєш таке, і відразу так хочеться побачити «форми плейстоценового заледеніння», що вночі спати не можеш! Ось і ми вирішили зі Швейком не тягнути кота за хвіст у довгий ящик – і коли випала нагода – піднятися на гору Говерла – найвищу вершину України.
Основні маршрути на Говерлу включають сходження зі сторони т/б «Заросляк» (через так звану Говерляну), зі сторони урочища Козмещик та по гребеню Чорногірського хребта як зі сторони гори Петрос, так і зі сторони гори Пожижевська. Взимку альпіністським сходженням на Говерлу присвоєна категорія 1А.
(за матеріалами Вікіпедії)
Почали ми своє сходження зі сторони турбази «Заросляк». А на турбазі – кафешка, музика, сувеніри. І треба нам та Говерла? Ще й у лісі можна заблукати…
- Швейку, а може по пиву – і ніхто нікуди не йде?
- Ні-ні. Ми не за пивом стільки кілометрів проїхали. Та і заблукати тут складно – стежки протоптані до самої гори Говерла. А зійдемо з вершини сюди ж – уявляєш, як ввійде цей янтарний напій у спрагле тіло втомленого мандрівника?
«Переконливо сказав…» – подумав я. І ми почали сходження.
Для початку знайомимося з маршрутом на гору Говерла.
Маршрути на гору Говерла
Далі зустрічаємо ще один щит, який описує традиційну для українців сльозогінну легенду про нещасливе кохання, про батька-самодура, але географічні особливості у ній збережено – справді, Прут витікає з-під Говерли, поступово перетворюючись у ту досить повноводну ріку, яка у низинах після танення снігу не раз робила шкоду людям. Традиційним для останнього часу є і «підпис» якогось мудака-художника, який мусить залишити про себе «геростратову» мітку.
Легенда про гору Говерла. От людей доля вивертала!
Цікавим є те, що практично відразу за турбазою у лісі під ногами можна надибати звичайне тут чудо – білого гриба.
Підкорювачам вершин немає часу на такі дурниці, як збирати гриби. Тому білий гриб росте буквально біля стежки.
А ліс тут протоптаний достатньо інтенсивно, хоча і з можливими варіантами продовження напряму руху. Тому для полегшення орієнтації і зручності підйому офіційних делегацій на шляху нас супроводжують додаткові вказівники, щоб «блуд не вчепився».
Придорожні вказівники як спосіб боротьби з «блудом»
Приємно виспівує свою пісню струмок, ніби хоче попередити – «А на горі Говерла ще магазину «соки-води» не відкрили. Напийся, поки є чим». Про це ми були заздалегідь попереджені, тому водою запаслися ще на «Заросляку». А дорога якось непомітно і поволі повзе в гору.
На перших порах підйом легкий та приємний
Поступово ліс рідшає, стежина з широкої дороги переходить у досить вузьку стежку, яка починає кружляти поміж деревами та підліском. Нарешті відкривається вид на найвищу вершину України.
Несподівано ліс закінчується і відкривається вид на найвищу вершину України
Піднімаємося ще трохи, вітер холоднішає, але дихання легке, а крізь поріділі дерева починають проступати контури сусідніх гір.
За лісом дерев не видно, але чудові вершини не сховати
І ось останні ялини прощально нам махають своїми гілками.
Поодинокі ялини проводжають мандрівників перед виходом на відкритий простір
Перед виходом на Говерляну (таке плато перед остаточним підйомом на вершину гори Говерла) робимо ще пару фото краєвидів.
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 1
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 2
На Говерляні робимо проміжну зупинку. Треба і себе увіткнути в якесь фото.
Піднімання національного прапора на Говерляні
Щоб не робити повтор вже здійсненого державними мужами влітку піднімання синьо-жовтого прапора на Говерлі, робимо це на Говерляні. А про Говерлу ось:
Говерла є одним із символів України. Існує традиція підняття на вершині Говерли українського національного і нині державного Прапора України в день прийняття Декларації про державний суверенітет України - 16 липня.
(за матеріалами Вікіпедії)
А Швейка вже шлях втомив, і він вирішив відчути гору не лише підошвами своїх кросівок.
Швейк набирається сил перед фінішним ривком
А навколо – краса неописувана! Чи неописуванна! А, не знаю, як правильно… Просто дух захоплює!
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 3
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 4
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 5
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 6
Краєвиди при підйомі на вершину гори Говерла ‑ 7
Хто звернув увагу на перше фото, то там чітко кожен маршрут промарковано якимись маркерами, що дозволяють не збитися з дороги. Одним із таких маркерів був біло-червоно-білий.
Маркер на маршруті
Знайомий з Білорусії сказав, що такими кольорами користується білоруська опозиція, що це є для них справжній національний прапор. Як у нас синьо-жовтий. Але «могутная влада» не дозволяє його використовувати, тому такі кольори наразі для нього – ностальгія за славним минулим.
Відпочили – пора в дорогу, вершина чекає.
Вершина гори Говерла з Говерляни
Піднімаємося. І спереду, і ззаду – люди.
Говерляна з підйому на гору Говерла
До речі, на Говерляні бачили (та якось в кадр не попав) поминальний пам’ятник хлопцеві та дівчині, які замерзли тут в один із січневих днів кілька років тому. Отакі то вони, здавалося б, знайомі і безпечні гори. Так що, любі друзі, дотримуйтеся техніки безпеки при походах у гори! Бо не одне життя забрала Говерла, починаючи від трагічного походу Яноша Нодя. Не знаєте, хто це? Прийде час – і я Вам розповім. Бо зараз мушу зафіксувати Швейка, який підтримує/якого підтримує стовп-маркер. До біло-червоно-білого маркування додалося біло-зелено-біле.
Хто кого підтримує?
Вершина найвищої гори України, як завжди, виникла несподівано і не здивувала наявністю різних конструкцій та велелюдністю. Спілкувалися люди різними мовами, що говорило про інтернаціональний склад підкорювачів гори Говерла, що підтверджують наступні слова:
Популярний об'єкт літнього та зимового туризму. Через популярність має високий рівень засміченості привершинної ділянки, а також знищений рослинний покрив на вершині.
Говерла страждає від щорічних масових сходжень, після яких в горах залишаються гори сміття і гектари витоптаних високогірних лугів.
За розрахунками фахівців, екологічне навантаження на Говерлу не має перевищувати 200 осіб на добу.
(за матеріалами Вікіпедії)
Ну, 200 осіб біля нас не було, але бродило різного ґатунку людей біля нас достатньо. Що вимагало певного зосередження, аби вхопити момент при фотографуванні.
Зосереджене фотографування
Цікавим є монумент (скоріше – монументик), з капсулами із землею різних областей України. Це ще раз підтверджує певний національний символізм найвищої гори України.
Землі України на вершині гори Говерла
До речі, про назву гори є цікава думка:
Назва «Говерла» ввійшла у вжиток через помилку на австрійській військовій карті, місцева автентична назва – Говирла – зараз цілковито забута.
(З книги «Легенди Карпат» – Львів: Апріорі, 2010.)
Ось і ми з Швейком вирішили увіковічнити себе на фоні національної символіки.
На вершині Говерли
А ось і вся панорама вершини гори Говерла – люди, прапори, символіка, витоптана рослинність.
На вершині Говерли – 2
З літературних джерел відомо, що у 1996 році на вершині гори Говерла було встановлено 5-метрову стеллу. З якою метою, для мене було невідомо. Аж піднявшись на вершину, зрозумів, що це місце для відзначень свого захоплення місцевістю у вигляді «наскальних» написів.
Швейк на фоні новітніх «наскальних» написів
А далі був спуск по Чорногірському хребті до наступної гори – Брескул. Але про неї вже буде інша розповідь. А з уголовини між цими горами вершина Говерли виглядає ось так.
Говерла з боку гори Брескул
А піднявшись на Брескул, вдалося вловити фотоапаратом маленьку випадкову мушку. А може, це було НЛО?
Говерла з вершини Брескулу. Мушка чи НЛО?
Ось і все, найвища гора України поповнила список підкорених вершин. Та Ви, звичайно, спитаєте про обіцяну розповідь про Яноша Нодя. Що ж, це ще одна гіпотеза про походження назви Говерла:
Якось угорський барон Янош Нодь довідався, що ніхто з мадярів ще не побував на найвищій, тоді ще безіменній горі в Карпатах. Він і надумав собі першим вийти на вершину і назвати її своїм ім’ям. Взяв із собою двадцятеро дужих слуг на конях, кожен зі слуг взяв ще коня, навантаженого харчами та спорядженням, - і рушили в дорогу.
То було якраз серед літа. Вся Угорщина знала про похід Нодя, який мав принести славу не тільки підкорювачу вершини, але і державі.
Аж через два місяці доїхав Янош Нодь до невеликого карпатського села, що загубилося в горах, і здивувався. Чи справді на ту гору так важко вийти? Та ж до її вершини рукою подати.
Ще два дні йшли до підніжжя гори. Там барон зупинився і наказав отаборитися, щоб відпочити, відновити сили. Два дні люди відпочивали. Залишивши трьох чоловік та коней у таборі, барон з рештою вирушив ще на світанку на гору. Небо було чисте-чисте, жодної хмаринки.
Довго йшли, в декого і взуття розбилося. Продирались крізь густі хащі, дибали через колюче каміння, перелізали через товсті колоди, повалені бурею. Знемагали, падали. Гордого пана це дратувало, одного слугу спересердя він пристрелив.
Уже вечоріло, коли змучені люди вийшли з лісу. Перед ними простяглася широка полонина, яка ніби сягала неба. Не відчував втоми тільки Нодь. Побачивши перед собою за кількасот метрів вершину, він аж летів до неї, щоб тільки першим стати над Карпатами.
Ніхто й не помітив, як небо затягнули важкі хмари. Схаменулися тільки тоді, коли посипав лапатий густий сніг. Подув холодний вітер, знялася хуртовина й завирував буран. Рятуючись від бурі, люди розбіглися хто куди. Даремно Янош Нодь зупиняв їх – його ніхто не чув.
Лише третина людей повернулася до табору. Вони були змучені, голодні, перемерзлі. Решта загинули в бурані. Не повернувся і барон Янош Нодь.
‑ Говирло! Говирло! – змучено повторювали ті, що повернулися. Це мадярською означало, що вся вершина засипана снігом. Такого дива люди, які прийшли з далекої мадярської рівнини, ще не бачили: щоб серед літа падав сніг!
Відтоді й гора названа Говерлою – сніжною горою. А вона справді сніжна – великі купи снігу і влітку лежать у западинах, в урвищах. Та й погода тут часто змінюється: сніг на Говерлі серед літа – не дивина.
(З книги «Легенди Карпат» – Львів: Апріорі, 2010)